Є то порода голубів надзвичайно цікава, початком виникнення можна вважати рік 1840, коли до Одеси приїхав генерал Свінкін. Генерал привіз близько 70 пар різнокольорових голубів, побудувавши двоповерхову голуб’ятню, розпочав годовлю своїх птахів. Пан нікому не продавав своїх голубів, в їх володіннях можна було бачить тільки «середні» екземпляри з господарства Свінкіна. Інакше порадив собі сусід генерала, дрібний торговець Мітька Сірник. Підкупив він працюючого у Свінкіна кучера, і той крав для Сірника яйця тих голубів. Шість вигодованих з тих яєць голубів Свінкін відсудив, але три пари «чистопородних генеральських» Сірник приховав. Окрім Мітьки Сірника було в тих краях вельми досвідчених голубоводів-любителів таких як: Михаїл Волов, званий Кулавим, Ратковський Володимир (Ратко - столяр), Янщік, Сачаров, Гатченко, Тіманов, Ковалевський, Мазеєв, Лєщенко, Глімбовський, Шатунов, Веробиський, Казначеєв, Лємпорт, Бєлов, Носов, Опрінюк, Янжев, Іван Сірник, Желепієнко, Жид Начімкіс, який по смерті Свінкіна отримав всих голубів генерала. Але також у Начімкіса не можна було тих голубів купить за жодну ціну.
В тих місцевостях видатні голуби були знані через любителів і незвичайно видатних. Шість з них проявили особливо великий вплив на подальше становлення породи. Було то:
- «жидовка» - голубка темно жара, жародзьоба, з жовтим оком, яка «вплюнула кров» в усіх голубів сивой і білявой масті; звана «жидовкою», бо була ще замолоду зловлена шевцем Жидом;
- «вишневі горбаті» - походженням від трьох пар Мітьки Сірника, голуби з очами перлинами, вишневої масті, кольорові вертящі і феноменально довго літаючих, званих «горбатими», бо після падіння на землю зламав хребет, який криво зрісся; проявив вплив на голубів вишневої, червоноголової та олов’яної мастей;
- «червоноголові» - білі голуби з червоною головою, походженням від трьох пар Мітьки Сірника, не уступав тривалістю льоту і вертом «вишневим горбатим», але під час верту ніде не падав на землю;
- «мухолов» - білявий голуб, літав в господарстві Степана, в неділю інші голубівники збирались у нього і платили за показ льоту того голуба: літав нетипово, дуже трепетав крилами і піднімався, як миколаївський і коли покривався, починав виконувати верт, повторюючи не раз, непадая на землю. Одеський міліонер Анатра пропонував Степанові за того голуба клусака з повозкою.
- «бджілка» - синьоголова голубка, котра своїй назві завдячує льоту. Виконує довгий льот з великим вертом, незвично швидко махала крилами і робила стрічку гострих (крутих) переворотів. Нагадує в польоті бджолу;
- «szekar» - то був білий голуб з червоними поясами, виведений у Фелікса Олендського з голубем темної масті, літав незвикло довго і виконував верт.
На початку 20 століття до видатних селекціонерів одеських вертунів належали К.І.Томчук, С.О.Захарчук, В,А,Ющенков. В 1910 році на виставці в Одесі голубів Томчука нагороджено Малою Золотою Медаллю. В публікації в 1913 році Ющенков вказав наступні різновиди одеських вертунів:
1-*- вишневі – від світло до темно вишневих кольорів, дуже сильні, з світлим дзьобом та очима, висло крилі;
2-*- червоноголові – білі голуби з червоним забарвленням головм, може мати так само червоне перо на шиї та горлі, світлі очі та дзьоб, висло крилі;
3-*- темне лисе - темножарі голуби з білою плямою на хвості, будова тіла як у червоноголових;
4-*- розові червоно поясі – жаротемнорозові з 2-3 темнорозовими поясами на крилах, з світлими очима та жарих дзьобах;
5-*- сиві – світло-сріблястого брудно-сивого кольору, з чорними очима, інколи жарим, білим дзьобом, крила лежать рівно з хвостом, не так сильно, як голуби інших мастей;
6-*- сивогриві – середнього розміру білі голуби із срібною «гривою» на тильній стороні шиї (на потилиці) винятково zdarzała ця гривка малинового кольору, з світлим дзьобом, чорних, блакитно-жарих або розових очах, крила злегка спущені, або рівно з хвостом;
7-*- біляві червоно поясі – масті жаро-блідно-рожеві з 2-3 червоними поясами на крилах, з чисто білими залисинами на передній частині шиї і голови, дзьоб світлий, очі світлі, крила довгі, опущені нище хвоста;
8-*- синьоголові – голова і хвіст синьонебесні, решта білого забарвлення, дзьоб жарий, очі світлі, хвіст і крила середньої довжини;
9-*- блакитні – бувають в кількох варіантах, голуби в типі червоноголових з світложарим дзьобом;
10-*- олов’яні – блакитного кольору з 2-3 чорними або рудими пасами на крилах, дзьоб світлий і жарий, очі світлі, крила злегка опущені нище хвоста, середньої довжини, дуже витривалі в польоті;
11-*- чорні – все тіло чорне, очі і дзьоб світлі, крила злегка опущені нище хвоста.
Голуби різних мастей значно різняться між собою кольором ока, дзьоба, розмірами та поставою.
Через роки у вигляді , очах, льотних здібностях голубів одеських відбулись значні зміни. Головними осередками розведення тих голубів стали міста Молдови: Тирасполь, Кишинів, Бендери. Деякі голубоводи не випускали птахів за межі вольєр, але в тих голубах також ціниться цікавий політ. Найкраще добре треновані голуби роблять повні 2-3 кола над голуб’ятнею, а наступна група розбиває їх і голуби особисто підіймаються дуже високо і літая креслять в небі несиметричні фігури. З часом поодинокий голуб починає робити верт. Вертяться так швидко (опускається до самої землі), що створюється враження падаючого клубка. Пролетівши так 200-300 метрів голуб розправляє крила і піднімається вгору. Кілька добре літаючих голубів створюють незабутні враження. Засиджений голуб не розправляє крила і розбивається о землю. Давні одеські літали 18-20 годин і вище. Звичайна тривалість льоту починаючого птаха 5-6 годин.
Відповідно до опрацьованого в 1958 році секцією голубоводів з України взірця, одеські вертуни мають бути: голуби з дуже подовженим корпусом, крилами і хвостом. Голова видовжена, сходиться клином в бік дзьобу. Очі виразні, у птахів темної масті світлі, а у білих – чорні. У голубів білих з забарвленою головою очі білі, чорний або чорно-білі, вії вузькі, світлі, з легким блакитним відтінком у голубів темно забарвлених. Дзьоб є продовженням лінії голови, кольору світло тілесного, досить довгий, простий, з незначним закривленням в бік долу. Восковиця добре прилягає, світла, у старих голубів досить сильно розвинена. Шия відносно тіла досить довга, плавно переходить в груди. Груди неширокі, випуклі, але сильні. Плечі з хвостом під час їжі голубом творять просту лінію, в русі хвіст дещо піднесенний. Крила досить довгі, добре прижаті до тіла з легко висунутими наперед ліктями, кінцівки крил злегка опущені нижче хвоста. Довгий плаский хвіст складається з 17-18 широких пір’їн. Ноги середньої довжини, неопірені, червоного кольору, кігті світлі.
Колір опірення є вельми різнорідним. Найчастіше зустрічаються:
1. – вишневі з білим хвостом (у самок допускається жарий колір хвоста);
2. – червоноголові (все опірення біле, а голова і деякі пера на шиї та хребті червоно вишневі);
3. темно сірі з білим хвостом і маховими першого ладу (у самок допускається сірий (жарий) колір хвоста);
4. темно рожеві (груди темно вишневі, голова жара, хвіст і махові першого ладу білі, часто з білою плямою на чолі, передній частині шиї та горлі ;
5. чорні;
6. білі;
7. блакитні;
8. вишневі;
9. сіро-оловяні;
10. біляві;
11. строкаті;
12. гривасті;
13. білі з блакитною або чорною головою.
НЕ БУВАЄ У ЖОВТОМУ ОПІРЕННІ.
Дрібні відхилення: темна барва на кінці дзьоба, сірі нальоти на білих пір’їнах у самців. Сильні відхилення – важкий хвіст, сильно загнутий дзьоб, високі ноги, груба голова, опірені ноги, крила лежать на хвості.
Відмінними породи названі популярні серед російських голубоводів одеські конусні, кишинівські горбаті та одеські качечки. Перші з них будовою тіла, забарвленням та розмірами ідентичні із конусними, тільки голова грубіша і дзьоб так сильно зігнутий донизу, що голуб каліче собі воли. Одеські качечки, відміна голубів: значно менших розмірів, крила не так сильно опущені, а часом і на одній лінії з хвостом. Дзьоб менше зігнутий донизу, у голубів темної масті допущен з незначним затемненням на кінці. Серед тих голубів не має масті червоної та її похідних. Є то інші одеські голуби краще тепер літаючих та виконуючих верт.

Опрацювали: М.Колінскі, Томас Лах, Євгеній Жепжинський.
Переклад: Шут Миколи.

Источник: http://golebiewysokolotne.republika.pl/odeskiewywrotki.htm